Доброго дня друзі, думаю, прийшов час поговорити про те, що ви завжди хотіли знати, але боялись запитати: кому належать права інтелектуальної власності в трудових відносинах і в підрядних (роботи та послуги).

На жаль, останнім часом я часто зіштовхуюсь з договорами, які, очевидно, мали б передбачати умови що стосуються об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ), але з якихось загадкових причин їх там немає.

Тому в цьому матеріалі я намагатимусь коротко пояснити, коли і чому в договорах слід регулювати права інтелектуальної власності.

 Коли варто подумати про розподіл прав  на ОІВ?

Відповідь проста: кожного разу, коли ви замовляєте у когось «творчі» роботи, наприклад:

·       розробка дизайну (етикетка, логотип, дизайн сайту, фірмовий стиль),

·       послуги фотографа,

·       написання текстів,

·       розробка програмного забезпечення,

·       «комплексні» твори: відеоролик, веб-сайт тощо.

Зауважте, що зазвичай договір, який пропонує вам підрядник, буде називатись: «про надання послуг», або «про виконання робіт».

Однак ст. 628 ЦК передбачає,  що сторони  мають  право  укласти договір,  в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). А тому сміливо включайте в ці договори умови, що стосуються виготовлення ОІВ на замовлення (ст. 1112 ЦК).

Те ж саме стосується і випадків, коли  ваші працівники виконують «творчу» роботу і створюють ОІВ (див. список вище).

 Чому важливо регулювати права інтелектуальної власності в договорі?

Все тому, що якщо ви не врегулюєте їх в договорі, на них поширюватимуться загальні норми законодавства.

Згідно ст. 429 ЦК майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільноякщо інше не встановлено договором.

Схоже регулювання і підрядних відносин: відповідно до ст.430 ЦК  (права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням) майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Тобто розумієте, так, ви ніби як заплатили за фото для своєї реклами, або за мобільний додаток для вашого бізнесу, а тепер володієте ним спільно з тим, кому заплатили.

 Які наслідки може мати невключення в договори умов про ОІВ?

Ну, перш за все, ваш невдоволений співробітник може пред’явити вам претензії на частину прибутку, отриманого від використання ОІВ, який він розробив.

Те ж саме стосується і підрядника. Однак з підрядниками, які професійно виконують роботи/надають послуги, ризик порівняно невеликий, вони зазвичай занадто цінують свою ділову репутацію щоб «шантажувати» клієнтів.

Крім того, важливе значення належна передача прав на ОІВ має у випадку, якщо ви самі в подальшому продаєте свій продукт клієнту (програмне забезпечення, реклама). Якщо вашим клієнтом є велика та/або міжнародна компанія, не сумнівайтесь, що обов’язковою вимогою буде зобов’язання гарантувати належну передачу прав від авторів або ж пред’явити клієнту всі документи в «ланцюжку» передачі таких прав.

Інша можлива ситуація, це коли ви розвиваєте власний бренд/компанію, а потім хочете їх продати.

Покупець безсумнівно поцікавиться, що саме ви йому продаєте, проведе юридичний аудит компанії (Due diligence). Невдобно вийде, якщо в процесі виявиться, що ваш домен зареєстровано на системного адміністратора, який вже п’ять років у вас не працює, а кому належать права на програмний код взагалі не зрозуміло, бо ви не укладали з програмістами ніяких договорів.

Я раджу щоб уникнути подібних ситуацій свідомо та системно підходити до інтелектуальної власності в вашому бізнесі.

 Що необхідно включати в договори про ОІВ?

Звичайно ж, необхідно передбачати, що всі майнові права переходять до роботодавця/замовника. Важливо: не просто написати «всі майнові права», але й перерахувати їх, бо, наприклад, відповідно до ст. 31 ЗУ «Про авторське право та суміжні права»  майнові права, не зазначені в авторському  договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

До речі, немайнові права автора, як то зазначення його авторства, не передаються.

Важливо також чітко ідентифікувати, права на які саме ОІВ передаються, для цього існують технічні завдання, акти передачі, численні додатки до договорів, тощо.

Крім того, необхідно зафіксувати, з якого моменту ці права передаються (підписання акту, проведення оплати тощо).

Врегулювати питання авторської винагороди. Якщо це трудові відносини, то необхідно пам’ятати, що заробітна плата не тотожна авторській винагороді.

Якщо ж ОІВ для вас створює інша компанія, слід зазначити, що саме вона несе відповідальність за виплату винагороди авторам (своїм працівникам).

Слід зауважити, що законодавство України в сфері інтелектуальної власності повне суперечностей та колізій, а також передбачає різне регулювання для різних ОІВ (об’єкти авторського права, суміжних прав, торгові марки, комерційна таємниця тощо). Якщо ж ви плануєте використовувати свої продукти в інших країнах, то їх законодавство також слід враховувати.

 Сподіваюсь, я спонукала вас звертати увагу на те, що написано дрібним шрифтом, або і взагалі не написано у ваших договорах. Якщо вам буде потрібна допомога, звертайтесь, буду рада допомогти.

І хай буде з вами сила,… сила інтелектуальної власності